Головна » 2015 » Грудень » 19 » ЗА НАС ВІН БОГА МОЛИТЬ (№ 104 від 19 грудня 2015 року)
17:02
ЗА НАС ВІН БОГА МОЛИТЬ (№ 104 від 19 грудня 2015 року)

ЗА НАС ВІН БОГА МОЛИТЬ 

Найвища християнська чеснота -  смирення - не прагне показати себе і прославитися. Тож і найулюбленіший у народі святий Миколай прожив так, що  відомих фактів його земного життя  небагато. Тим цінніша та слава, якої він набув уже після свого відходу з цього світу. Важко знайти   християнське місто, де святий Миколай не проявив би свою чудотворну любов, зцілюючи, захищаючи, врозумляючи потребуючих допомоги людей.
Його допомога швидка і дивна, він строгий і милостивий одночасно. В кожному храмі є його образ, і навіть якщо ми більше нікого із святих не знаємо, то побачивши Миколая, відразу почуваємося, як вдома.
Одне з тисяч його чудес описав у своїй книзі С. Нілус. Йдеться там про злодія, який  мав любов до цього святого, і щоразу, йдучи на крадіжку, ставив йому свічку. Не смійтеся над ним, бо й самі ми часом творимо невідомо що, не задумуючись про свої вчинки. Так ось, крадій ставив святому Миколаю свічки і просив допомоги в крадіжках. Довго все, як кажуть, сходило йому з рук, і цю удачу він приписував допомозі святого. Та якось його  злочин побачили. Чоловіки погналися за крадієм. Смерть наближалася до нього. Втікаючи від  переслідувачів, злодій побачив за селом труп коня. І хоч від коня розходився довкруг сморід, смертний страх пересилив  гидливість, і крадій заліз всередину трупа. І тут,  задихаючись від смороду, почув голос Миколая Чудотворця: «Як тобі тут?». Нещасний відповів, що він  ледь  живий. На це святий сказав: «Ось так і мені смердять твої свічки».
Коментарі, як кажуть, зайві - молитва грішника є смородом, а не духмяним ароматом. Треба не тільки молитися, а й життя своє  виправляти в міру сил. І все ж є в цій історії і більш глибокий урок. Святий Миколай таки врятував грішника. Бо молитва хоч і смерділа, та все ж доходила до святого. І в потрібний  час Миколай про грішника згадав і привів його до покаяння.
Отож хай моя свічка нині смердить, я все одно її ставити буду, і просити буду.  Молитися чисто й гаряче, як свічка горить, в один рік не  навчишся. Молитися так, щоб Богу приємно було - це насамперед невтомний труд над своїм життям. І я радію, що Господь покарає, і Він же потім допоможе. А святий Миколай у цьому Богу подібний.
А ось іще один реальний випадок, що стався в Києві під час фашистської окупації. В одній сім’ї померла мати. Залишилося троє  малолітніх дітей. Батько на фронті, рідні немає. Не передати дитячих сліз і горя. Але ж ховати матір треба. А як? Згадали діти, що за покійником  псалтир читати треба. Не знайшли псалтиря, та вдома в них був акафіст святому Миколаю. Взяли його, сіли і читають крізь сльози: «Радуйся, добродетелей великий вместилище. Радуйся, Ангелов  собеседниче. Радуйся, добрый  человекам наставниче».
Звичайно, яка тут радість, один страх і горе. Та читають далі і доходять до слів: «Радуйся, неповинных от уз разрешение. Радуйся, и мертвецев оживление...» І при цих словах - Свят! Свят! Свят! - мама відкрила очі і сіла. Пожалів Угодник Миколай дітей, прихилився на дитячі сльози.
Образ Миколая співзвучний і близький нашій душі. Святий після себе книг не залишив, та народ наш  більше вірить зробленому, ніж сказаному. Миколай нужденних любить. А в нас  майже вся історія - суцільна історія бідності, простоти й убогості. У нас хто побачить ікону Миколая Угодника - відразу перехреститься і скаже: «Радуйся,  Миколаю, великий чудотворче». А Миколай з небес відповість: «І ти не горюй, раб Божий. Прославляй Господа Вседержителя і словом, і ділом - усім життям твоїм. Для цього ти  і народжений». І це - до сліз зворушливо.

Підготував  за різними джерелами настоятель Свято-Миколаївського храму с. Високопілля Сергій КУДРИК.

Категорія: Світ духовності | Переглядів: 181 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: