Головна » 2015 » Вересень » 15 » ЗА МІСЯЦЬ ДО ВИЗВОЛЕННЯ (№ 75 від 15 вересня 2015 року)
17:11
ЗА МІСЯЦЬ ДО ВИЗВОЛЕННЯ (№ 75 від 15 вересня 2015 року)

ЗА МІСЯЦЬ ДО ВИЗВОЛЕННЯ

   У вересні  1943 року бої за визволення Валківщини тривали більше тижня. Село Високопілля наші війська звільнили від фашистів 11 вересня. Та нині вже мало хто з високопільців  згадує про те, що це - третє його визволення. Крім  першого (кінець лютого 1943-го), було ще й друге, серпневе, за  місяць до того, яке назавжди ввійшло в історію села. Детально описали  ті далекі події, спираючись на історичні матеріали, документальну літературу, спогади старожилів, настоятель Свято-Миколаївського храму Високопілля ієрей Сергій Кудрик  та Алла Кудрик у книзі  «Высокое поле».
   Ця книга справді унікальна - і за багатством зібраного матеріалу, його ексклюзивністю, і за вмінням авторів не просто об’єктивно відобразити події, а й показати їх крізь призму сприйняття очевидців. Все це надає творові особливого колориту, допомагає поринути в атмосферу епохи,  про яку йдеться. А охоплює ця книга період часу протяжністю більш як три століття - в ній описана історія життя Високопільської слободи за останні 330 років.
   Та ми повернемося ще до цієї книги, запропонуємо читачам матеріали з неї, які, безперечно, зацікавлять всіх, кому не байдужа історія рідного краю. А сьогодні, гортаючи її сторінки, розповімо про те, якою дорогою ціною визволялося кожне наше  село, кожне місто. Зокрема, і Високопілля.

   Друга спроба визволення Високопілля від фашистських загарбників ввійшла в історію Великої Вітчизняної війни як Високопільська операція. Йдеться про неї і в спогадах командуючого Степовим фронтом генерала І.С. Конєва, який писав: «Ворог зміцнював свої рубежі, поповнював сили. В районі Богодухів-Валки зосередилась 4-та німецька танкова армія, дивізії СС «Райх», «Вікінг» і «Мертва голова». Увечері 7 серпня 1943 року наша перша  танкова армія отримала наказ продовжити наступ і ударними силами зайняти рубіж Олексіївка - Високопілля - Левендалівка - Перекіп - Ков’яги, а передовими загонами - Коломак і Валки, перерізати залізницю Харків - Полтава».
   Наступали наші війська за двома маршрутами. У другій половині дня 10 серпня головні сили 112-ї танкової бригади отримали завдання до ранку наступного дня вийти на залізницю в районі Високопілля. Та на підступах до Дергачів і Мар’їного наша танкова бригада зустріла сильний опір противника. Для розгрому ворожого підрозділу наше командування залишило 124-й танковий батальйон, а в напрямку Високопілля продовжив стрімкий наступ 125-й танковий батальйон майора  І. Орєхова. Ще до світанку він вийшов на північно-східну околицю станції Високопілля. Першою до залізниці підійшла рота  П. Маслова. За наказом командира сержант роти І. Пшеничников вміло заклав вибухівку і невдовзі обширну ділянку залізничного полотна було підірвано, а  отже - перерізано  артерію, якою фашистський тил забезпечував  свої війська всім необ­хідним.
    Та далі ситуація на цій ділянці фронту ускладнилася. Гітлерівське командування стягнуло сюди бойову техніку, перекинуло резерви. Становище наших танкістів ставало все важчим. Воювали вони самовіддано, знищили більше 30 ворожих танків, хоча й самі несли значні втрати. Несподівано наші війська отримали підкріплення і, скориставшись цим, доки противник не підтягнув резерви, атакували ворога. Високопілля було повністю очищене від фашистів.
   Тепер потрібно було втримати зайняті рубежі. Німецьке командування продовжувало з усіх боків стягувати сюди сили для знищення цього угрупування Червоної Армії, яке ввірвалося в їх тил. Ворог намагався відрізати наші частини від діючої армії, взяти Високопілля в кільце. Бої ставали все жорстокішими, наші підрозділи постійно несли втрати.
   У ході цих боїв танкова дивізія СС «Мертва голова» розвернула на Високопілля 90 танків, з яких 60 було  знищено. І все ж сили були нерівні. І в ніч на   14 серпня за наказом коман­дування 1-ї танкової армії, прорвавшись через бойові порядки ворога, наші війська відійшли до Шарівки. Відступ цей був, звичайно ж, нелегким, та і солдати, й командування розуміли, що він  - короткочасний. Вірили в це й високопільці. Дух перемоги вже витав над селом До визволення залишалося менше місяця...Вже 11 вересня наші війська остаточно визволили Високопілля від ворога. Особливо відзначився в цих боях стрілецький взвод Іллі Непочатих 753-го полку стрілецької дивізії. Були серед воїнів-визволителів і високопільці - Петро Лукавенко і Тимофій Прилуцький.

 

(За матеріалами книги С. Кудрика, А. Кудрик «Высокое поле»).

Категорія: Наша історія | Переглядів: 300 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: