Головна » 2015 » Вересень » 22 » З ЮНІСТЮ ЗНОВУ ЗУСТРІЛИСЯ (№ 78 від 22 вересня 2015 року)
17:03
З ЮНІСТЮ ЗНОВУ ЗУСТРІЛИСЯ (№ 78 від 22 вересня 2015 року)

З ЮНІСТЮ ЗНОВУ ЗУСТРІЛИСЯ

Цього року виповнилося 45 літ відтоді, як наш клас, а це 30 випускників, закінчив Очеретівську середню школу. Очолював її тоді досвідчений керівник Петро Никанорович Рєзніков. Першою нашою вчителькою була лагідна, добра і водночас вимоглива Дуня Мусіївна Ведмідь, а класним керівником - уважна і турботлива Варвара Євгенівна Борисенко. У десятому класі її змінила Людмила Михайлівна Єніна. Маленька, тендітна, делікатна, вона тільки розпочинала свій трудовий шлях і проходила з нами «курс молодого бійця».
У нашому класі багато учнів навчалося на «4» і «5». Більшість моїх однокласників закінчили вузи і технікуми, здобули професії різного профілю. Є в нас кандидат технічних наук Петро Кулик, зоотехнік Лідія Хміль, бухгалтер Лідія Полтавець, вчитель Олександра  Сторожко, фермер Олександр Пономаренко
Військовими стали Олександр Доценко, Євген Коробка, Іван Самойленко, керівником виробничого підрозділу сільгосппідприємства - Євген Гриценко. До речі, Іван Самойленко  у відставку пішов генералом. Близько двох десятиліть була секретарем, а потім головою Кобзарівської сільської ради Валентина Колесник (Павинська). Я пропрацювала директором школи №100 м. Харкова 23 роки.
Майже всі мої  колишні однокласники проживають в Україні, лише два давно мешкають у Росії.  В червні цього року ми організували зустріч, яка стала незабутнім святом для всіх нас. На жаль, наша школа давно не функціонує, тож  ювілейна зустріч відбулася в Сидоренківській ЗОШ. Свого часу частина наших випускників закінчила тут 8 класів.
На зустріч прибуло 18 випускників, а також шанована наша вчитель фізики Валентина Василівна Борисенко. Дуже хвилюючими, зворушливими були перші хвилини,  чимало з нас спершу  навіть не могли впізнати один одного, адже багато десятиліть не бачилися. Зустріч розпочалася урочистою лінійкою, нас тепло привітала директор школи Д.В. Новікова, учні читали вірші, розповідали про шкільне життя. 
Потім були екскурсія школою, урок пам’яті, на якому ми згадали і вшанували хвилиною мовчання учителів та однокласників, яких уже  немає з нами, і ще багато-багато цікавого.
Приємно було побачити, що Сидоренкі­вська школа - це сучасний сільський заклад освіти, який дає хороші знання учням, виховує патріотів України. Ми щиро вдячні  директору  Д.В. Новіковій, педагогам та учням за увагу до нас, за можливість більше дізнатися про шкільне життя.
Згадуючи свою юність, розповідаючи про те, як жили ці десятиліття, ми говорили і не могли наговоритися. Здавалося, зупинився невблаганний час, і ми знову повернулися в шкільні роки, які кожен з нас згадує з найтеплішими почуттями.
Тож прощаючись, ми пообіцяли один одному обов’язково зустрітися на 50-річчя закінчення школи, адже всім нам так  хочеться знову побачитися. А якщо чогось дуже хочеш, це завжди збувається.

С. СОЛОНЦЕВА (ДРИГАЙЛО),
випускниця 1970 р. Очеретівської  середньої школи.

Категорія: Листи | Переглядів: 221 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: