Головна » 2015 » Червень » 20 » З ЯБЛУНІ ВПАСТИ – НЕ НА ГОРУ ВИДЕРТИСЬ.. (№ 50 від 20 червня 2015 року)
17:03
З ЯБЛУНІ ВПАСТИ – НЕ НА ГОРУ ВИДЕРТИСЬ.. (№ 50 від 20 червня 2015 року)

З ЯБЛУНІ ВПАСТИ –
НЕ НА ГОРУ ВИДЕРТИСЬ..
.

Є така добре відома  російська приказка: “И на старуху бывает проруха”. Її я часто згадував, знаходячись на лікуванні у Валківській ЦРЛ. Чи міг би хто, знаючи мене, майстра спорту з альпінізму, трикратного чемпіона України, автора численних статей з безпечної поведінки в горах, уявити, що можу  покалічитися, звалившись із яблуні в саду? Всього з якихось  двох з половиною метрів!

Але все  сталося саме так -  зрадливо тріснула суха гілка – і в незручній позі я гепнув на землю. Трапилось би це в Харкові, де на машину швидкої допомоги інколи чекають по кілька годин, навряд би я зараз писав цього листа. Але до мене “швидка” прибула буквально за 15 хвилин, і в  приймальне відділення мене доставили без затримок.

Зазвичай таких пацієнтів привозять наприкінці дня, в п’ятницю, у свята або вихідні, коли у відділенні залишається один черговий лікар. Я не був щодо цього  винятком. Але стан мій був такий, що на роботу  терміново були викликані і завідуючий хірур­гічним відділенням А.М. Литвиненко, і досвідчений рентгенолог Л.Г. Гарькавець.

Оперувала мене ціла бригада: завідуючому відділенням асистували лікар В.М. Бугай, який потім виходжував мене уже в палаті, операційна сестра В.І. Стеценко. Пощастило мені і з анестезіологом – Н.В. Шляхтурова саме була на цілодобовому чергуванні. Участь у моєму порятунку тієї ночі взяли також анестезист Т.М. Дзянко та операці­йна  санітарка Т.І. Холод.

Прийшов я до тями уже в реанімаційній палаті, майже як у тій дитячій пісенці - ”з трубочкою в лівому  боці” і загіпсованою рукою. Але що там рука у порівнянні з іншими  травмами, такими, як перелом таза, розрив селезінки та інші!

Відволодували мене у відділенні інтенсивної терапії лікарі І.М. Євтушенко та Ю.Б. Бойко. За всіма  призначеннями ретельно слідкували Л.В. Пересада, А.В. Романенко та Н.В. Жван. З молодшого медперсоналу хочу особливо відзначити Л.О. Дригайло, О.М. Шевченко та В.В. Вольвач. Спасибі велике всьому колективу цього відділення.

За кілька днів мене перевели до загальної палати. Я теж лікар і бачив чимало харківських клінік. Але порядок, встановлений у хірургічному відділенні та й в усій лікарні, мене  приємно здивував. Безумовно, дається взнаки нестача державного фінансування, але весь персонал  працює так, щоб на пацієнтах це не відображалось.

Медсестрички  виконують свою роботу пунктуально, їх уваги й привітності вистачає всім. А як необхідно  бачити співчуття і посмішку  в очах медпрацівників усім нам, змушеним лежати на лікарняних ліжках!

Перед випискою на мене очікував ще один  приємний сюрприз – із переносним обладнанням до палати зайшов добре мені знайомий лікар УЗД–діагностики, чудовий спеціаліст Ю.О. Осіпов. З його батьком, досвідченим кардіологом, ми знайомі ще зі студентської лави і провели чимало часу в горах Кавказу.

З усмішкою пригадую і ще один  кумедний випадок, який характеризує порядки у відділенні. Мене приїхав  провідати гість у високих чинах із Харкова. Він влетів до палати без халата, у брудному взутті,  розмахуючи червоною  книжечкою з абревіатурою “СБУ”. Зазвичай це посвідчення паралізує оточуючих. Та тільки не в цьому випадку! Всесильний документ не справив належного враження на медсестру Л.О. Зюбан – порушник порядку був зупинений і почув чимало цікавого на свою адресу. Сподіваюся, висновки на майбутнє він зробив.

Про травму я вже майже забув, але завжди буду пам’ятати добрі обличчя і золоті руки лікарів, які врятували мене. З професійним святом усіх вас!

Л. Волков.
с. Баранове.

Переглядів: 189 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: