Головна » 2016 » Січень » 5 » ВСІМ ВИСТАЧА ТЕПЛА ЇЇ ДУШІ (№ 3 від 5 січня 2016 року)
17:02
ВСІМ ВИСТАЧА ТЕПЛА ЇЇ ДУШІ (№ 3 від 5 січня 2016 року)

ВСІМ ВИСТАЧА ТЕПЛА ЇЇ ДУШІ

Спілкуєшся з ветеранами, розповідаєш про них завжди з особливим почуттям, настільки це люди,  щедрі душею і сильні духом. Такі тяжкі випробування випали їм на долю - війна і розруха після неї,  голод і не один, багато  важкої праці, а вони все пережили, все витримали, не розгубили в цих  незгодах людяності і доброти, не втратили цілеспрямованості, оптимізму і своїх кращих якостей. Ось  така й жителька Ландишевого Неоніла Йосипівна Чайка, яка для усіх нас може бути  взірцем працьовитості, життєлюбства і позитивного світосприймання за будь-яких обставин, бо до глибоко поважного віку залишилася великою трудівницею невгамовної, неспокійної вдачі,  напрочуд світлою, привітною людиною. І такою вона була все своє життя.
Виросла Неоніла Йосипівна у великій, працьовитій родині. Батьки трудилися в колгоспі, а в неї на руках як старшої з дітей було сім  молодших сестричок і братик. Отож дівчинка змалку звикла до роботи - і малечу доглядати, і домашнє господарство порати. Одержавши в дитинстві таку своєрідну установку, так звикла до цього  життєвого ритму, що іншого для себе не уявляла.
У місцевому колгоспі вона теж  почала  працювати рано  - після шостого класу. Трудилася там і по війні, піднімала зруйноване господарство, сіяла і полола, косила і молотила. Мабуть, не було такої роботи, якої б на вміли чи не знали її руки. І хоча було дуже важко фізично, бо в ту повоєнну пору все робили вручну, без техніки, механізації, та трудилися, розповідає Неоніла Йосипівна, з великим завзяттям, ентузіазмом, адже таку страшну війну пережили і перемогли. Від  цього  додавалося сил і радості.
На початку 1950-х  Неоніла Йосипівна вийшла заміж у Богодухівський район. Та й на новому місці продовжувала трудитися в колгоспі, на тваринницькій фермі. І відтоді в тваринництві вона залишалася вже до пенсії.
Тривалий період часу в неї був пов’язаний з радгоспом «Червоний велетень» Зміївського району. Тоді, в 1960-1970-х роках, це було  потужне  племінне господарство всесоюзного рівня. Вирощували племінну худобу, яка розходилася потім по господарствах усієї України і за її межі. Поголів’я великої рогатої худоби, коней було  доволі численне і до того ж потребувало відповідного утримання, годівлі. І тут Неоніла Йосипівна, доглядаючи цю справді цінну худобу, проявила себе старанною, відповідальною працівницею, про що свідчать її трудові відзнаки.
Наприкінці 1970-х так склалися сімейні   обставини, що Неоніла Йосипівна з чоловіком повернулася до батьківської оселі доглядати стареньких батьків. А працювати стала в радгоспі «1 Серпня». І хоча господарство наше  спеціалізувалося на садівництві, та й для такої досвідченої в тваринництві працівниці, якою  тоді вже була Неоніла Йосипівна, знайшлася робота - телятниці. Худобу радгосп теж утримував, переважно для власних потреб, адже на збирання яблук, ягід до нас завжди приїздило  багато  залучених робітників, помічників-студентів, влітку діяв дитячий табір праці і відпочинку. В гарячу  пору обід у їдальні нерідко готували  на кілька сотень осіб. А значить, була постійна потреба в тваринницькій продукції і в тваринниках, які  доглядали дійну череду і молодняк.
 Роботу свою  Неоніла  Йосипівна добре знала, трудилася на совість, в передовиках ходила, ще й іншим допомагала. Чуйність, доброзичливість, готовність прийти на допомогу - її  визначальні риси й досі. Здавалося б, за віком старенькій вже потрібна підтримка, і вона її отримує від рідні, соціального працівника М.М. Овод.  Та при цьому ще доглядає дім, невелике домашнє господарство, город. І завжди поспішає допомагати іншим. Чи комусь із сусідів на городі попоратися, чи для домашньої  події обід приготувати - бабуся Ніна перша  відгукнеться. Якщо ж хтось допомагає їй, обов’язково почастує. Дивовижна людина. Маленька, худенька, але  скільки в неї енергії, доброти. Завжди активна, життєрадісна, привітна. І, напевне, в цьому запорука її бадьорості й довголіття. Дуже теплі стосунки в неї з односельцями, сестрами, для яких  вона все життя залишається надійною підтримкою, хранителькою батьківського дому.
Наприкінці грудня ми всією громадою вітали Неонілу Йосипівну з 90-річчям. Організували на її честь невеликий концерт ансамблю «Терниця». Одержала вона вітання і дуже потрібний  подарунок і від депутата облради С.М. Пієва. Тож нехай здоровиться шановній юві­лярці, не залишає оптимізм, а в душі й оселі буде завжди тепло і затишно від людської вдячності і шани.

В. СИДОРЕНКО,
голова ветеранської  організації Серпневого.

Категорія: Ветеранська | Переглядів: 213 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: