Головна » 2016 » Лютий » 9 » ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА, ТУРУШКОЮ ЗВЕТЬСЯ (№ 13 від 9 лютого 2016 року)
17:00
ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА, ТУРУШКОЮ ЗВЕТЬСЯ (№ 13 від 9 лютого 2016 року)

ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА,
ТУРУШКОЮ ЗВЕТЬСЯ

(Продовження. Початок у № 12).

Ніхто точно не знає, з кого почалась Халимонівка. В церковних книгах, районному й обласному архівах поки що не знайшлося бодай якихось свідчень про історію виникнення села. А за переказами старожилів, хутір заснував такий собі козак Халимон у пору масового переселення українців від польського утиску з території Речі Посполитої й Литви. Так і закріпилася ця назва в пам’ять про першопоселенця. Але наскільки достовірні ці відомості, ніхто не знає.
Та як би там не було, а місцину для проживання перший поселенець обрав мальовничу і щедру. Навкруги дубняк, у крутоярі - жвавий повноводний струмок. За яром видно лісовий масив згаданого Гринцевого Рогу, північну околицю колишнього Турушкового лісу, відрогу річки Турушки. Поряд, на південному узліссі - солом’яні хати-мазанки Трохимового хутора (сучасна Трохимівка). На захід, у бік слободи Ковеги - рівнина з різнотрав’ям, придатним для гарного сінокосу. 
Минали роки, змінювалися покоління, побут поселенців. У 1864 році в Халимонівці налічувалося 23 подвір’я і 96 жителів. У 1930 році тут створено колгосп «Свідомий шлях», який 1951 року став бригадою ков’язького колгоспу «Змагання» (пізніше - колгосп імені Леніна). Ще 2000 року тут було 16 дворів і 27 жителів. Нині село фактично припинило своє існування, від господарських будівель колгоспу нічого не лишилося. 
У недалекому минулому, коли перший струмок припинив своє існування, Турушку продовжував наповнювати інший струмок, що починався за околицею Халимонівки. Згодом цей струмок перегородили, утворивши ставок 100 метрів завдовжки і ЗО метрів завширшки. Греблю прикрашають і укріплюють верби, вона має транспортний проїзд. Ставок розташований у верхів’ї яру, далі - поле. З-під греблі тече струмок, який за селом зникає, можливо, пересихає, і його дном, суходолом тягнеться доріжка, переходячи у байрак.
Зліва і справа нависають гілки насаджень дуба, берези, осики, клена, диких яблунь і груш упереміш із ліщиною, ярусами підні­маючись на схилах. Далі низькоділ заполонили зарості терну, а схили - повалений сухостій. За терником пониззя заболочене, поросле очеретом, не більше 100 метрів завширшки. Це - верхів’я нинішньої Турушки, протяжність якої зараз 7 кілометрів. Звідси починається чималий ставок, назву якому дало село Россохівка, розташоване справа на узвишші. З часів заселення це вільний хутір, де за переписом 1864 року налічувалося 24 двори і 123 жителі. У 1930 році частина жителів зазнала репресій, їх вислано в Сибір. Зараз корінних мешканців майже не зосталося, проживають тут здебільшого дачники.
Россохівський ставок фактично об’єднує два водоймища. Спершу він був невеликий, довжиною з кілометр. Гребля з’єднувала землі Россохівки і Баранового. Згодом нижче за руслом річки, на заломі долини, спорудили нову греблю. Так утворився великий ставок, який набув форми підкови і другим рукавом простягся в бік Коверівки. Зараз ставок зариблений і  використовується на правах оренди. Коли вітер віє з водойми, в ньому добре відчувається ставкова свіжість із запахом риби. 


Підготував В. Ганзій,
краєзнавець, 
смт Ков`яги.
(Далі буде).

 

Категорія: Наша історія | Переглядів: 291 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: