Головна » 2016 » Лютий » 6 » ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА, ТУРУШКОЮ ЗВЕТЬСЯ (№ 12 від 6 лютого 2016 року)
17:00
ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА, ТУРУШКОЮ ЗВЕТЬСЯ (№ 12 від 6 лютого 2016 року)

ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА,
ТУРУШКОЮ ЗВЕТЬСЯ

Не багатий Валківський край на великі ріки. Протікають тут тихоплинні річки, і одна з них - Турушка. Про неї ця розповідь. Звичайно, не зрівнятися Турушці, приміром, із Сіверським Дінцем чи й меншими річками. Та їй властива одна особливість - своєю тихою течією, мальо­вничістю прибережної рослинності вона здатна заворожити погляд будь-якого подорожнього. Життя їй дають джерельця і струмочки, навесні додають сили талі води, стікаючи зі схилів навколишніх полів.

Об’єднавшись у валківському міському ставку з річкою Мжею, вона тече далі ярами і долинами, доки, зустрівшись з такими ж попутними річками, в околицях Змійова впаде в Сіверський Донець - найбільшу притоку Дону. Спитаєте, що ж цікавого в річці Турушці, назву якої навіть місцеві жителі трактують по-своєму і часто плутають з Мжею? А цікавого є чимало в краєзнавчих, історичних, архівних документах, розповідях старожилів. Про    річку    Турушку    вперше    згадується    1571    року    риль­ськими станичниками, які переїжджали місцину валківську: «...ехати с турлукой к верху Болгиря Колодезя да к верху Мжа к Валкам (у Перекопского вала)... та выехати на Моравський шлях».
З якого кореня виникло таке найменування річки, не встановлено, але в дослідницькій «Книге глаголемой Большой чертёж», виданій у Москві 1846 року Г.І. Спаським, відзначено: «...А от Мерефы до верх речки Болгирев верст с восемь, а речка Болгирев пала в Мож. А от Болгиря по левой стороне Муравской дороги Турушков кладязь, и пал в Мерчик...» 
Зазначу, що тодішнє поняття «кладязь» означало природну, не рукотворну водойму, ставок, і ні в якому разі на колодязь (криниця) в сучасному розумінні. Це трактування зустрічається і в праці Д.І. Багалія «Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства» видання 1887 року: «Только с XVIII в. начинается обмеление всех этих рек и речек. Прежде всего на обмеление их должно было повлиять постепенное уменьшение лесов, которые некогда занимали огромные пространства. Берега многих речек, покрытые прежде лесными зарослями, сделались теперь обнажёнными и получили характер степных колодезей, пересыхающих в летнее время и бурлящих весной...» У цій же праці знаходимо, що «...притоки Донца так же изобиловали лесами, которые тянулись иногда пр обеим берегам их. По притоку Мжа р. Турушке до г. Валок и вверх по Мжу до г. Новый Перекоп был большой Турушковский лес... в длину простирался на 8 верст, а поперек на 2, 3, 4 и 5 верст...» 
У давнину Турушка починалася двома струмками, один з яких мав верхі­в’я біля слобідки Гринців Ріг. За історичними відомостями, в 1660 році козацький старшина Гринець, валківський отаман, який, вірогідно, прибув з-за Дніпра, одержав вказівку «...с черкасами по Турушке и Болгарю строиться...»
Маленькі річки мали істотний вплив на розселення перших поселенців нашого краю. Як свого часу давньоруські слов’яни обирали собі житло біля води, так і наступні черкаси закладали свої хутори в місцевостях, більш-менш забезпечених водою.
В одному з документів сказано: «Хозарское или Козаревское городище, описанное   Пассеком,   лежит   на   взгорье   правого   ручья   в Валковском уезде Харьковской губернии при урочище Хозаревском, среди дремучого леса, незываемого Ринцевым рогом.... По преданиям, в последнее время жили тут гайдамаки (запорожцы)». Ймовірно, що прізвище Козар, поширене у Валках, має походження від першопоселенців. У цій місцевості виявлено також сліди так званого Халимонівського поселення IV-V століть нашої ери, відкритого експедицією Харківського університету імені В. Каразіна в 2001-2002 роках.

Підготував В. Ганзій,
краєзнавець, 
смт Ков`яги.
(Далі буде).

Переглядів: 247 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: