Головна » 2015 » Липень » 11 » РЕАБІЛІТОВАНИЙ ЖИТТЯМ (№ 56 від 11 липня 2015 року)
17:16
РЕАБІЛІТОВАНИЙ ЖИТТЯМ (№ 56 від 11 липня 2015 року)

РЕАБІЛІТОВАНИЙ ЖИТТЯМ

Одну з вулиць нашого міста співробітники музею пропонують перейменувати на честь письменника-земляка Гордія Коцюби. Дуже мало відомо про цю талановиту, неординарну людину, бо як і більшість української інтелігенції, він потрапив під репресії, проживши на цьому світі лише 46 років. Крім енциклопедичних даних, зібрати цінні відомості про життя і творчість письменника допомогли його племінник Володимир Терентійович Коцегуб з Валок і колишній вчитель та директор Костівської школи Галина Федорівна Маслюк.

Народився Гордій Максимович Коцюба (справ­жнє прізвище - Коцегуб) у Костеві 15 січня 1892 року у багатодітній родині. З дитинства Гордій ріс спритним і допитливим хлопчиком, хотів учитися. Початкову освіту він здобув у Валківській трирічній народній школі, потім кілька років працював писарчуком у різних канцеляріях і одночасно займався самоосвітою. Екстерном склавши іспити за вісім класів гімназії, вступив на юридичний факультет Петроградського університету. Після закінчення закладу працював на дипломатичній роботі у Берліні. Та весь час його вабило художнє слово, і своє призначення він вбачав у професії літератора.

Першим дебютом Коцюби стало оповідання «Два світи», надруковане 1919 року в одеському альманасі «Червоний вінок» поруч з творами П. Тичини, В. Еллана-Блакитного, В. Чумака.

У 1921 році Коцюба був одним із організаторів і редакторів літературного журналу «Шляхи мистецтва». Весь цей час Коцюба проживав у Харкові, у будинку письменників «Слово». У 20-х роках минулого століття почала бурхливо розвиватися українська культура та література. Гордій Максимович брав у цьому розвитку найактивнішу участь - входив до прогресивного літературного угрупування ВАПЛІТЕ, належав до організації «Гарт», деякий час навіть був її керівником. До ГАРТу належали П. Тичина, В. Сосюра, О. Довженко, Ю. Смолич.

Наш земляк активно друкувався у виданнях «Червоний шлях», «Літературний журнал», «Радянська література». У ранніх збірках оповідань «На межі», «Свято на буднях», «Змова масок» письменник відтворив картини боротьби двох світів, проблему внутрішньої роздвоєності героїв, протиріччя між обов’язком перед державою і людяністю, психологію маленької людини, за що дістав осуд радянської критики.

Письменник працював у жанрі соціалістичного реалізму, але майстерно зображував картини, психологічні портрети героїв, для його творчості характерні стислі, лаконічні описи, ліричні відступи. Ось як у романі «Нові береги». Цей роман побудований на конкретному матеріалі з історії будівництва Дніпро­гесу, свідком якого був автор.

Останній твір Г.М. Коцюби - роман з пророчою назвою «Перед грозою» вийшов у 1937 році.

А 21 березня 1938 року Григорій Коцюба був заарештований органами ГПУ. Його безпідставно звинуватили в участі в антирадянській організації українських есерів, яка нібито проводила підготовку до збройного повстання проти Радянської влади.

Військовий трибунал Харківського військового округу 17 грудня 1938 року засудив Коцюбу до найвищої міри покарання - розстрілу.

Невідоме місце поховання нашого земляка. Є припущення, що прах письменника покоїться разом з останками інших жертв репресій у шостому кварталі лісопаркової зони міста Харкова. Разом із власником загинули його цінний архів та бібліотека.

При додатковому розслідуванні справи Коцюби в 1956 році В. Сосюра, П. Панч, О. Копиленко, С. Крижанівський дали позитивні характеристики письменнику як здібному автору літературних творів, патріотові своєї Батьківщини. Тепло згадував свого товариша Петро Панч: «Ми з Гордієм Максимовичем були земляки і зустрічалися на літературній ниві часто. Ми майже ровесники, але я дивився на нього як на старшого, та він і видавався таким: високий, костуватий, трохи сутулий, хворобливий. Його романи, особливо «Нові береги» та «Перед грозою», були досить популярні, проте успіх творів не міняв його поведінки, автор залишався скромним». Наступного року Гордія Коцюбу реабілітували.

Він рано пішов із життя, але залишив людям вагому літературну спадщину, добре своє ім’я. Як людину великого, щедрого серця, глибокої ерудиції пам’ятають Коцюбу рідні, які проживають у Валках, Коломаці та Харкові. Тож наш обов’язок - зберегти та увічнити пам’ять про відомого земляка, назвавши одну з вулиць міста його іменем.

Л. Вільхівська,
науковий співробітник Валківського краєзнавчого музею.

Переглядів: 219 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: