Головна » 2017 » Травень » 27 » ПРОЙШОВШИ ВСІ ВИПРОБОВУВАННЯ ДОЛІ (№ 42 від 27 травня 2017 року)
17:00
ПРОЙШОВШИ ВСІ ВИПРОБОВУВАННЯ ДОЛІ (№ 42 від 27 травня 2017 року)

ПРОЙШОВШИ ВСІ ВИПРОБОВУВАННЯ ДОЛІ

Сама природа вклала в цю  дивовижну жінку потребу піклуватися про  людей. Невтомна, небайдужа, емоційна, талановита, Галина Іванівна Титар сорок років самовіддано  служила улюбленій справі - педагогіці, працюючи в Ков’язькій, Гонтово-ярській, Валківській середній школах, чистоту своєї душі і чуйність серця вкладала в учнів, з якими й досі підтримує добрі стосунки. 

Вже й самі маючи  дітей, онуків, багатий життєвий досвід, вони приходять до неї  за мудрою  порадою, з вдячністю згадують шкільні уроки математики улюбленої  вчительки, години спілкування. У Галини Іванівни все було на найвищому рівні, доброзичливість була   нерозривно  пов’язана з  вимогливістю й справедливістю.
Право бути вимогливою до інших вона заслужила всім своїм життям. Можна тільки захоплюватися незламністю її духу, силою  волі, мужньою витримкою, які виявила ще змалку. Батька п’ятирічної  Галинки, відомого  у Валках своїм артистизмом та участю в  постановках  українських  п’єс у Народному   домі, заарештували як «націоналіста» і вислали на будівництво  Волго-Донського  каналу.
Після його повернення сім’я, рятуючись  від нових репресій, вимушено  переїхала в Росію, де їх  і застала війна. У 1942 році 14-річну Галю вивезли  до Німеччини на примусові роботи. Рабська праця, життя в холодних  бараках впроголодь, розлука з рідними, пізніше - перебування в концтаборі, втеча звідти з кількома подругами, переховування в лісі без їжі і  теплого  одягу... Так коротко, пунктиром, можна означити  трирічні поневіряння дівчинки на чужині. Але скільки  за цими словами  страждань і розпачу! А потім була дорога додому. Від  Бранденбурга пішки через Німеччину, Польшу, Білорусію в складі військової частини, яка  супроводжувала награбоване німцями майно, що  поверталося на Батьківщину. 
Тільки цих випробувань вистачило б не на одне життя. Та доля вирішила, що цього дівчині замало. Довга дорога під  холодними осінніми дощами, на  дахах і підніжках вагонів, з ночі­влею в лісах і землянках не минулася безслідно, і Галю  підкосила тяжка, на той час майже невилі­ковна хвороба, яка на три роки прикувала дівчину до ліжка нерухомою, в гіпсовім корсеті.
Але навіть  у цьому, здавалося б, безнадійному становищі Галя не зневірилася, не втратила сили  духу, бажання жити, вчитися, бути  корисною  людям. Зуміла подолати недугу, заново навчилася ходити, закінчила Валківську десятирічку і з відзнакою - Харківський  педінститут, здобула фах  учителя математики, про який завжди  мріяла.
Але й на цьому життєві незгоди для Галини Іванівни не скінчилися. У 1953 році вона ледь  не була репресована за абсолютно  безпідставним, безглуздим звинуваченням  у шпигунстві на користь Норвегії. І тільки смерть Сталіна зупинила виконання цього  вироку.
Говорять, Бог посилає людині стільки випробувань, скільки  вона може подолати. Та, як на мене, Галина Іванівна зробила  майже неможливе - витримала жорстоке десятилітнє «ходіння по муках», залишаючись усе життя, до глибоко  поважного  віку взірцем оптимізму, життєлюбства, незламності, живучи повноцінним, насиченим життям, випромінюючи доброту і душевну молодість.
І нині Галина Іванівна залишається навіть  для своїх близьких людиною-загадкою, Людиною з великої літери. Гідними своєї  мами і бабусі виросли  й нащадки Галини Іванівни, люблять  її, бережуть  і дорожать  кожною  миттєвістю її життя. А ми, її колеги, пишаємося тим, що  мали можливість працювати з такою  унікальною  особистістю, вчитися в неї, а зараз  можемо  спілкуватися з нею, черпати  в цьому життєві сили і мудрість. Дякуємо  за це  шановній і безмежно  дорогій нашій Галині Іванівні, вітаємо  з 90-річним ювілеєм, який вона відзначила цими днями, зичимо добра, благополуччя, бадьорості і радості від кожного  дня.

 

А. БОНДАРЕНКО,
заступник голови ветеранської  орга­нізації ліцею.

 

Переглядів: 81 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: