Головна » 2016 » Серпень » 16 » ПОБАЧИТИ СОНЦЕ В БУРШТИНОВИХ КРАПЛЯХ (№ 67 від 16 серпня 2016 року)
17:00
ПОБАЧИТИ СОНЦЕ В БУРШТИНОВИХ КРАПЛЯХ (№ 67 від 16 серпня 2016 року)

ПОБАЧИТИ СОНЦЕ
В БУРШТИНОВИХ КРАПЛЯХ

Всі ми, звичайно ж, помічали, що справа, якою займається людина, накладає свій відбиток на   її вдачу. Образ пасічника, наприклад, асоціюється у нас  зі спокійною розважливістю, статечністю. Риси ці характерні для людей середнього  та старшого віку. Саме представники цієї вікової категорії найчастіше займаються бджільництвом.
 Та все ж галузь ця не мала б перспектив, якби не приходила сюди  молодь, здебільшого - сини та внуки пасічників. У бджільництві родинні традиції завжди були міцними, тут не виникало  проблем, кому передати  досвід, а головне - любов до справи.

Ось і Артем Борщ, незважаючи на юний вік (він - одинадцятикласник Старомерчицької ЗОШ І-ІІІ ст.), вже має  і знання, і навички, аби самому, без допомоги старших працювати на пасіці. Інтерес до цього заняття хлопець успадкував від дідуся.  З дитинства любив спостерігати, як той працює біля вуликів, про все  розпитував, усім цікавився.
А два роки тому сказав дідусеві і батькам про те, що хотів би мати  свою невелику пасіку. Пояснив, що, по-перше, це дуже цікаво, по-друге - дасть  йому певну фінансову незалежність. Останній аргумент, чесно кажучи, батьків трохи здивував, але, знаючи серйозну вдачу сина, вони підтримали його.
Батько допоміг придбати вулики, дідусь дозволив розмістити їх поруч зі своїми. А далі Артем усе робив сам - «поселив» рої, доглядав за бджолами так, як це завжди робив дідусь.  При потребі відповіді на запитання, які його цікавили, шукав і в Інтернеті. А потім на літо разом із дідусем вивезли вони пасіку туди, де квітнуть різнотрав’я, біла акація, липа, де неподалік - соняшникові плантації.
Майже все минуле літо провів Артем з дідусем на пасіці. Приїжджаючи додому, стільки цікавого розповідав про бджіл, що у двох своїх  найближчих друзів теж розбудив неабиякий інтерес до бджільництва. Бо й справді, Артема можна слухати й слухати, коли розмова заходить про па­сіку. Чимало  цікавинок знає вже з власного  досвіду, як наприклад  ось цю.
Коли рій ділиться, то бджоли, вилітаючи в пошуках нового місця, на два дні запасаються їжею і водою. Протягом  цього часу вони цілком безпечні. Рій, що сів, приміром, на гілку дерева, можна спокійно брати  руками, без захисної сітки - жодна бджола не вкусить.
Вже в перший рік свого господарювання хлопець  отримав і певну матеріальну винагороду за працю, продавши викачаний мед. Нинішнього літа реалізація пішла ще краще. Ті, хто торік спробував мед Артема, нині мало не в чергу ставали за цим його бурштиновим дивом, ще й знайомим розповіли - є, мовляв, молодий пасічник, в якого  мед і на смак особливий, і зібраний з особливого  різнотрав’я, що квітне в екологічно  чистих місцях. Отож і цього  року матиме хлопець свій чесний заробіток.
Добре, звичайно, що вже в такому   віці Артем знає ціну заробленої копійки. Та не менш важливою для нього, як сам він зізнається, є  можливість займатися улюбленою справою. Справою, яка щодня розкривається для нього новими гранями, допомагаючи краще розуміти  безмежний у своїй розмаїтості світ природи, відчувати себе часточкою  цього прекрасного світу.

В. ЄВТУШЕНКО.

Переглядів: 163 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: