Головна » 2015 » Червень » 9 » ПІВВІКУ - В ЗЛАГОДІ Й ЛЮБОВІ (№ 47 від 9 червня 2015 року)
17:02
ПІВВІКУ - В ЗЛАГОДІ Й ЛЮБОВІ (№ 47 від 9 червня 2015 року)

ПІВВІКУ - В ЗЛАГОДІ Й ЛЮБОВІ

Зовсім недавно, на початку травня, вся велика, дружна родина Слив’яків щиро вітала Івана Федоровича і Марію Михайлівну  із 55-ю річницею подружнього життя. А нині в них на порозі – ще одна пам’ятна дата: саме в червні минає піввіку відтоді, як їх сім’я оселилася в Сидоренковому. Бо хоч народилися і виросли вони в Західній Україні, та доля назавжди пов’язала їх із цим селом, його людьми. І нині вони з повним правом називають Сидоренкове своєю другою малою батьківщиною.
Народився Іван Федорович на Львівщині за п’ять років до початку війни. По закінченні війни їх населений  пункт увійшов до складу Польщі, і українці звідти переселилися на свою історичну Батьківщину. Так сім’я Слив’яків потрапила на Тернопільщину, в село Коцюбинці. Там Іван Федорович закінчив школу, туди ж повернувся після служби в армії. Саме в Коцюбинцях зустрів і свою долю – гарну дівчину Марійку, яка приїздила в село до рідні на гостини.
А ось одружилися вони в рідному селі Марії - Молодяжині, що на Івано-Франківщині. Там, у сільській церкві, вони і обвінчалися, давши перед Богом обітницю шанувати, підтримувати один одного, в радості й скруті завжди бути разом. І ось уже 55 літ так і живуть, прикладом своїм навчаючи молодь простій істині – для того, щоб бути  щасливим у шлюбі, потрібно вміти поступатися, вірити один одному і більше думати про кохану людину, ніж про себе.
Життя склалося так, що 1965 року молоде подружжя Слив’яків переїхало  на Слобожанщину. У Сидоренковому їх зустріли привітно, допомогли облаштуватися на новому місці. З особливою теплотою згадує Іван Федорович нині вже покійного бригадира тракторної бригади В.П. Бездітка. Доки Іван Федорович устатковувався з квартирою для сім’ї, Василь Петрович запросив його до себе додому. А потім прийняв на роботу в тракторну, став  наставником. 
Знайшлася справа і для дружини Івана Федоровича. Марія Михайлівна пішла  працювати на ферму дояркою. І хоч робота ця не з легких, та їй вона припала  до душі. 
Згодом Слив’яки  побудували свій дім – такий, про який мріяли: добротний, просторий, світлий. У будівництві їм допомагали правління колгоспу, колеги Івана Федоровича – механізатори, місцеві теслярі.
Працювало в господарстві  подружжя старанно. Тож невдовзі Іван Федорович як один з кращих механізаторів був направлений на навчання до Красноградського технікуму механізації сільського господарства. Згодом, отримавши диплом, він змінив на посаді бригадира тракторної В.П. Бездітка, який за станом здоров’я перейшов на іншу роботу. І керував цим великим, складним підрозділом І.Ф. Слив’як успішно. Потім  працював головним інженером. А ще -  важливою віхою трудової  біографії І.Ф. Слив’яка була робота головою Сидоренківської сільської ради. Працювала рада в тісному контакті з правлінням колгоспу і його керівником М.Л. Рябухою. Пригадує Іван Федорович, як будувалося тоді село – соціально-культурні об’єкти, житло, дороги...
Певний час очолював він і цех реалізації в місцевому  господарстві. І всюди, де б не доводилося трудитися, домагався хороших результатів. А допомагало йому в цьому те, що мав міцний  тил. Дружина завжди розуміла й підтримувала його. Вони виростили трьох синів, радіють десятьом онукам та трьом правнукам. Нині Марії Михайлівні 74 роки, Івану Федоровичу незабаром виповниться 79. Та обоє вони  не замикаються в колі домашніх справ, живуть активним, цікавим життям. Їх поважають односельці, шанує велика, дружна родина. Від імені всієї ветеранської громади  щиро вітаю Івана Федоровича та Марію Михайлівну з 55-річчям подружнього життя, зичу здоров’я, оптимізму і вічної молодості душі.

В. Шатравка,
голова ветеранської організації Сидоренкового.

Переглядів: 242 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: