Головна » 2015 » Жовтень » 3 » ПЕРЛИНА БЕЗ ГОСПОДАРЯ (№ 81 від 3 жовтня 2015 року)
17:00
ПЕРЛИНА БЕЗ ГОСПОДАРЯ (№ 81 від 3 жовтня 2015 року)

ПЕРЛИНА БЕЗ ГОСПОДАРЯ

Нинішній рік - ювілейний для нашого селища. На початку вересня ми відзначили і чергову річницю визволення Старого Мерчика, і його 350-ліття.
Перлиною селища протягом майже двох з половиною століть є архітектурний ансамбль садиби графа Шидловського. Збудований 1776 року за проектом Растреллі, палац вражав сучасників своєю красою і довершеністю. Навіть не вірилося, що такий шедевр зодчества знаходиться в сільській глибинці.

Крім палацу, до  архітектурного ансамблю входили два  флігелі, двоповерховий будинок контори, двоповерховий амбар для зерна, кам’яна церква Всіх Святих.
Майже через століття після будівництва - 1870 року - садибу купив  у родички Шидловських  Є.М. Духівський.
У післяреволюційний період постало питання, як далі використовувати садибу. Керівництво губернії вирішило  відкрити тут агрошколу, яку   пізніше було реорганізовано в агрономічний технікум. Учбові класи техні­куму  містилися в палаці, гуртожиток - в одному із флігелів. В інших  будівлях отримали житло  викладачі та працівники технікуму.
Свого часу агрономічний технікум закінчило чимало жителів Валківщини. Серед них  - знані в районі фахівці та керівники Л.Й. Кібенко, Н.Г.  Сірко, О.В. Мірошниченко, З.І. Кучмістова, І.С. Буряк, Л.К. Чорнова та багато інших заслужених людей. А випускник цього закладу М.І. Книга став доктором сільськогосподарських наук, ректором Харківського  зооветінституту.
Із 1962 року розпочалася нова сторінка історії архітектурного ансамблю. Агрономічний технікум було переведено в  Карачівку Харківського району, а в приміщеннях, яке він займав, розмістився зооветеринарний технікум, який до цього знаходився у Верхній Писарівці Вовчанського району. І відразу ж виникли проблеми, без вирішення яких  не можливо було налагодити навчання студентів. Тому паралельно з навчальним процесом розпочалося будівництво, а також облаштування студентського містечка.
Було проведено часткову реставрацію приміщення палацу, проведено центральне опалення, водопостачання, а  1970 року збудовано гуртожиток на 100 місць з усіма зручностями. Запрацювала в технікумі їдальня, де студенти забезпечувалися триразовим  харчуванням за 50 копійок у день. 
Практичних навичок студенти набували на фермах учгоспу, колгоспу «Восток» та на інших підприємствах району.
У різні періоди за більш як три десятиліття функціонування технікуму його роботою керувало сім директорів. І кожен з них доклав чимало зусиль до збереження навчального закладу, зміцнення його матеріальної бази. На жаль, 1997 року в результаті оптимізації навчальних закладів технікум було переведено в Липковатівку Нововодолазького району. Відтоді архітектурний  комплекс не має  справжнього господаря і поступово руйнується.
Та не забувають колишні студенти свою альма-матер. За доброю традицією щороку в День молоді сюди, на садибу  архітектурного ансамблю палацу Шидловських,  з’їжджаються,  випускники Старомерчицького технікуму ветеринарної  медицини не лише  з усіх куточків України, а й із зарубіжжя. За період роботи ( з 1962-го  по 1997 рік) технікум підготував більше десяти тисяч, спеціалістів, якими може пишатися Україна. Багато з них досягли визначних  успіхів у своїй діяльності, стали керівниками галузевих підприємств, організацій та установ. Не називаю їх прізвищ, оскі­льки кожен заслуговує добрих слів, а всіх перелічити неможливо.
Чимало колишніх випускників технікуму і нині проживають у Старому Мерчику, допомагають громаді в його розбудові, ось як С.П. Любченко, Т.В. Дворнік, П.П. Павленко, К.В. Свергун, Г.М. Слісь, В.М.  Партола, В.В. Тимченко. Всім нам - і тим, хто  навчався в технікумі та навчав студентів, і загалом жителям селища болить доля унікального архітектурного  ансамблю садиби Шидловських. Палац вистояв у буремні роки революції, пережив  фашистську навалу. А нині, в незалежній Україні, яка взяла курс на Європу, він опинився на межі зникнення. Сумно... І все ж так хочеться вірити, що за всіх наших економічних негараздів і проблем, ми таки зможемо зберегти цей архітектурний шедевр. Щоб  і майбутні покоління могли милуватися цією красою. Адже вміння відчувати, розуміти прекрасне робить усіх нас кращими, досконалішими.

Н. СОКОЛ,
колишній директор технікуму ветеринарної медицини.

Категорія: Листи | Переглядів: 240 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: