Головна » 2015 » Травень » 6 » Немає літ, прожитих марно (№ 37-38 від 07.05.2015 р.)
11:03
Немає літ, прожитих марно (№ 37-38 від 07.05.2015 р.)

Немає літ, прожитих марно

Давно вже ми не уявляємо районних травневих урочистостей і святкових концертів без виступів Валківської чоловічої хорової капели імені О.С. Масельського. Започаткований до 30-річчя Великої Перемоги, цей колектив став першим ветеранським хором в області і на тривалий час – одним з кращих самодіяльних пісенних колективів з високим виконавським рівнем. Та за всі роки існування невблаганний час значно порідив лави наших хористів. Дуже мало залишилося тих, з кого починався хор, хто був у числі його перших учасників. Серед них – Віктор Іванович Ольховський, який щойно зустрів свою 89-ту весну.
Дитинство у нього, вихідця з робітничої сім’ї, було суворим. Родина, в якій виховувалося п’ятеро дітей, теж зазнала трагедії Голодомору 1933 року і вижила тільки завдяки тому, що батько, столяр за професією, влаштувався працювати на Харківський паровозобудівний (пізніше – імені Малишева) завод і перевіз дружину та дітей до обласного центру. Там Віктор закінчив школу, там же сім’ю застала й війна.
Коли в жовтні 1941-го Харків окупували фашистські війська, Ольховські перебралися знов у Валки. Зазнали усіх злигоднів ворожої окупації, бідували, голодували. Разом з однолітками Віктор не раз ходив зимою аж на Дніпропетровщину - по селах міняти сякі-такі речі на хліб. Вдома допомагав ковалеві у кузні на окраїні Валок. І не раз бачив розстріли валківчан у Дідовій долині. Й досі перед очима у ветерана стоять картини страшного окупаційного життя міста.
У вересні 1943-го разом з визволителями Валок – військами Степового (згодом – І Українського) фронту 17-річний Віктор добровольцем пішов воювати. У складі 236-го стрілецького полку піхотної обслуги 3-ї танкової армії пройшов з боями всю Україну. Форсував Дніпро і був учасником битви за Київ, мерз у окопах на Житомирщині, воював під Ковелем, утримував Сандомирський плацдарм, де за проявлену хоробрість одержав медаль «За відвагу», під час штурму Варшави зазнав поранення і контузії. Доки лікувався, надійшла довгождана звістка про Перемогу.
Двох його братів забрала війна. Старший Георгій ще в школі захопився літаками, відвідував аероклуб, коли сім’я жила в Харкові. В 1941 році закінчив школу вищого пілотажу в Чугуєві і на фронт пішов льотчиком. Захищав небо Москви, 1943 року в одному з бойових вильотів був тяжко поранений, зумів привести машину на рідний аеродром, але в госпіталі помер від ран.
Молодший Василь після визволення Валок був у загоні підлітків, які очищали територію від боєприпасів. І хоча хлопці пройшли відповідну підготовку, та нещасні випадки траплялися. Один з них забрав життя Василя і його товариша. Віктору ж, пройшовши всі фронтові випробування, пощастило дожити до світлого переможного дня за себе і за братів.
По війні він одержав у обласному політуправлінні призначення помічника вихователя в Харківське Суворівське училище. Працював там, і коли навчальний заклад перевели у Київ. А після демобілізації за сімейними обставинами 1950 року повернувся додому у Валки і вже на освітянській ниві району сіяв розумне і вічне.
Працював директором школи робітничої молоді, завідуючим районним відділом освіти, викладав у Валківській десятирічці, яку згодом очолив, багато зробив для поліпшення умов навчання школярів. Уже й після виходу на пенсію Віктор Іванович викладав суспільні дисципліни, у колег і учнів користувався беззаперечним авторитетом і повагою. Крім того, все життя вів велику громадську роботу – був пропагандистом райкому партії, активним учасником ветеранського руху міста, безлічі справ, ініційованих ветеранською організацією. В його насиченому житті немає марно прожитих днів. Він і зараз, хоч за станом здоров’я вже не виходить з дому, зберіг інтерес до життя, подій у районі й державі, залишається цікавим, жвавим співрозмовником.
І увесь цей час Віктор Іванович нерозлучний з піснею. Працюючи в Києві, навчався там в консерваторії, маючи чудові вокальні дані. Свого часу керував хором середньої школи. А коли була створена хорова капела ветеранів війни, став її активним учасником на довгі роки. І в ці травневі дні ми, хористи, знову виходячи на сцену, піснею вітаємо і Віктора Івановича, і всіх наших ветеранів  зі світлим святом Перемоги.


М. ПЛЯКА,
Почесний громадянин Валок, учасник хорової капели імені О.С. Масельського.

Переглядів: 204 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: