Головна » 2015 » Квітень » 30 » Названий на честь першотравня (№35-36 від 30.04.2015 р.)
15:54
Названий на честь першотравня (№35-36 від 30.04.2015 р.)

Названий на честь першотравня

Для нас, жителів Баранового і насамперед ветеранів-аграріїв,  Першотравень - не лише День солідарності трудящих, як він  завжди значився в календарі, а ще й, так би мовити, іменини місцевого колгоспу. І відзначали ми їх  дружною працею вдень, адже  цієї пори зазвичай у розпалі польові роботи, та   народними гуляннями увечері.

Колгосп імені 1 Травня був у Барановому завжди, від початку організації колективних господарств у районі. Змінювалися керівники, з часом - форми господарювання. Але назва  залишалася незмінною.
Перший колгосп з такою назвою з’явився на території Баранівської сільради 1929 року. Його контора стояла в мальовничому місці над ставом, де колись був маєток пана Волика. Господарство об’єднувало хутори Коверівку, Рогівку, Мізяки, Сіренки. І першим його головою став Олексій Васильович Мізяк.
Через рік після створення цього господарства жителі Баранового і Війтенків теж об’єдналися у свій колгосп імені Леніна, який розгорнувся на території колишнього маєтку пана Саміловича (зараз приблизно на тому місці у Барановому стоїть пам’ятник загиблим воїнам). Його очолив Дмитро Петрович Супрун. Майже одночасно з ним своє колективне господарство з назвою «Червона балка» і головою правління Петром Даниловичем Онищенком започаткували селяни Нижнього і Верхнього Тетющених.
Усі ці господарства мали приблизно однакову площу ріллі, велику рогату та іншу худобу. В 1950 році всі вони об’єдналися в один колгосп, стали його бригадами. За цим об’єднаним колгоспом збереглася «Першотравнева» назва. Так вирішили самі селяни, адже для радянських людей свято 1 Травня завжди було символом мирної, творчої праці, нових починань і трудового ентузіазму.
Першим головою об’єднаного колгоспу став Іван Миколайович Несвітій. Саме за його керівництва було закладено надійний і міцний економічний фундамент, на якому господарство проіснувало майже 80 років. Після  об’єднання в господарстві потроїлась площа ріллі до 2,5 тисячі гектарів, стала чисельнішою дійна череда, утримували також коней, овець, птицю.
З 1952 до 1968 року колгоспом керував Іван Кіндратович Швайдак - енергійний, дбайливий господарник. Він зумів дати поштовх для розвитку всього виробництва, стрімко пішли вгору всі  показники. Саме в цей період активно будувалися тваринницькі ферми, інші виробничі  приміщення. Помітно зросли чисельність поголів’я, урожайність зернових, було запроваджено шефство міських підприємств над селом. І у нашого колгоспу з’явилися шефи - Харківський завод ЗЕМІ-3. Тоді ж почала виплачуватися платня колгоспникам грошима (а не нараховуванням трудоднів).
Розвиток господарства, а разом з ним і села  продовжувався і за наступного голови Віталія Даниловича Ткаченка, який керував  колгоспом два десятиліття, починаючи з 1968 року, і успішно продовжував справу свого попередника. Щороку споруджувалося житло для колгоспників, об’єкти виробничої і соціальної сфери - автогараж, зернові склади, нова контора, їдальня, гуртожиток для найманих робітників, магазин, дитячий садок, лазня, будувалися сільські дороги. Велику увагу  голова правління приділяв розвитку культури і спорту в селі. Тоді було побудовано спорткомплекс, створено колгоспний хор. Організоване дозвілля і культурний відпочинок жителів голова вважав  важливим стимулом для продуктивної праці.
На десятиліття - з 1979 до 1989 року – «1 Травня» об’єднався з костівським колгоспом імені Горького. А після того, як вони знову відокремилися внаслідок розукрупнення господарств, наш колгосп очолив Олександр Борисович Комісаров. На той час колгосп став одним з провідних у районі в галузі свинарства. Його свинопоголів’я налічувало більше 4 тисяч тварин. Щороку колгосп реалізовував більше тисячі поросят, забезпечуючи ними майже весь район. Крім того, він мав близько 2 тисяч голів великої рогатої худоби, 40 тракторів, 20 автомашин, надійну матеріально-технічну базу, повністю забезпечував своє тваринництво кормами. Коштів вистачало і на власні потреби, і на підтримку соціальної сфери села.
Негативно позначилися на становищі й діяльності господарства непрості 1990-ті. Обмеженість фінансових надходжень, руйнування давніх партнерських зв’язків, бартерні розрахунки, стрімка інфляція - все це не сприяло аграрній галузі в цілому, негативно вплинуло і на економічну стабільність нашого колгоспу. Мало що змінила й реорганізація його в КСП  (колективне сільгосппідприємство). Виробництво поступово пішло на спад. Хоча сформована впродовж попередніх десятиліть матеріальна база і праця всього колективу дозволяли господарству ще якийсь час триматися на плаву і досягати непоганих виробничих показників.
У цей складний період головою правління КСП «1 Травня» став Микола Григорович Рєзнік, який керував господарством з 1996 року. Це були роки чергового реформування агросектору, коли відбулося розпаювання землі й майна господарства. Змінилася й форма господарювання - колективне сільгосппідприємство стало приватним. Значною мірою внаслідок цього наше агроформування остаточно занепало і врешті 2008 року фактично припинило своє існування. Найприкріше те, що сталося це тоді, коли воно мало ще добру матеріальну базу - виробничі приміщення, техніку, що створювалася його трудівниками впродовж восьми десятиліть. 
Зараз принаймні обробляються поля колишнього колгоспу імені 1 Травня, на них працює потужна, сучасна техніка, вирощуються зернові і технічні культури. Але це вже інше господарство й інша історія. 
Залишилися й працюють на благо громади важливі соціальні об’єкти, колись побудовані на колгоспні кошти - школа, Будинок культури, дитячий садок. Залишилася й добра слава від виробничих здобутків наших кращих працівників ланів і ферм різних років, незмінних передовиків районного рівня, відзначених багатьма трудовими нагородами - механізатора Павла Костянтиновича Пересади, свинарок Ганни Степанівни Давидової, Парасковії Романівни Ярової, доярок-«тритисячниць» Марії Антонівни Афанасьєвої, Віри Іванівни Вечірко, головного агронома Зінаїди Федорівни Петренко, головного зоотехніка Віталія Андрійовича Воловика, головного інженера Олександра Павловича Демченка, заступника голови правління Миколи Павловича Мізяка, парторга Григорія Олексійовича Каруника. Більшості з них уже, на жаль, немає з нами, але в селі їх пам’ятають, їх життя і багаторічна сумлінна праця - добрий приклад для молоді.
Cаме до нинішніх школярів, майбутніх випускників хотілося б звернутися, адже їм продовжувати добрі трудові традиції нашого краю. Який би життєвий шлях, професію ви не обрали, не забувайте, якого ви роду, свого села, землі й людей, які на ній трудилися, не втрачайте цих зв’язків і свого коріння.
Ще хочу подякувати нашому сільському літописцю Миколі Павловичу Мізяку за допомогу у підготовці цього матеріалу.
 

А. ШАТРАВКА,
голова ветеранської організації Баранового.      

 

Переглядів: 240 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: