Головна » 2015 » Жовтень » 31 » ДОБРОМ ЗІГРІВАЮТЬ СТАРЕНЬКИХ (№ 90 від 31 жовтня 2015 року)
17:01
ДОБРОМ ЗІГРІВАЮТЬ СТАРЕНЬКИХ (№ 90 від 31 жовтня 2015 року)

ДОБРОМ ЗІГРІВАЮТЬ СТАРЕНЬКИХ

Серед більш  як шістдесяти соціальних робітників терцентру важко  виділити когось, хто краще за інших справлявся б зі своїми обов’язками. Така вже специ­фіка цієї роботи - її не можна   виконувати, так би мовити, без душі, просто  відробляючи заробітну плату. І хоч спеціальних професійних закладів, де готували б таких  працівників, немає, випадкові люди в цю професію не приходять. А якщо й трапляється таке,  то довго тут не затримуються. Адже соціальний робітник  має не лише сумлінно виконувати свої обов’язки, справляючись із чималим навантаженням, а насамперед - любити людей, якими опікується, бути доброзичливим, терплячим за будь-яких обставин. І ще - вміти вислухати, поспівчувати, добром зігріти стареньких, яким ні до кого більше прихилитися.
Всі ці якості сповна  притаманні і  нашим соціальним робітникам, які вже багато літ працюють у терцентрі, і тим, хто не так давно розпочав тут свій трудовий шлях. Ось як Тамара Іванівна Корсун зі Сніжкова та Віта Віталіївна  Свинар із Шарівки.
Тамара Іванівна прийшла на роботу в терцентр 24 роки тому. Прийшла, ще не знаючи, чи зуміє впоратися з обраною справою, знайти спільну мову зі старенькими, яких має обслуговувати. Та познайомившись зі своїми бабусями ближче, перейнявшись їх проблемами й турботами,  зрозуміла, що залишити своїх підопічних вже не зможе.
Була Тамара на той час ще зовсім молодою, тільки розпочинала сімейне життя. Чоловік, маленький синочок, домашнє господарство потребували і турботи, і часу. Нелегко доводилося, але вчилася всюди встигати. І, як не дивно, допомагали їй  у цьому її підопічні. В розмовах з ними знаходила для себе багато потрібного й корисного, їх  життєвий досвід постійно ставав їй у пригоді. В них вона вчилася жіночої мудрості й витримки, вони розкривали їй ніби й нехитрі, але такі потрібні повсякденні «секрети» вмілого господарювання і на кухні, й на городі.
Йшли роки, змінювався й контингент підопічних - таке життя, нічого з цим не вдієш. Та всі вони завжди були й залишаються близькими їй людьми, про всіх вона дбала і дбає, мов про рідних. До речі, майже в половини стареньких, про яких вона піклується нині, є діти. Але живуть вони в інших місцях, тож не можуть постійно допомагати батькам у домашніх справах. І дуже добре, що зараз терцентр може надавати такі послуги за невелику плату.
До своїх підопічних, а їх у неї 13, Тамара  Іванівна згідно із графіком роботи приходить двічі на тиждень. Та всі вони добре знають - при потребі Тамара відразу ж відгукується. Якщо в когось продукти закінчилися чи ліки терміново потрібні, обов’язково знайде можливість прийти вчасно - варто тільки зателефонувати.
На видному місці лежить номер і мобільного, і домашнього телефонів і в  підопічних Віти Віталіївни Свинар. Соці­альним робітником працює вона лише   чотири роки, та справу свою знає не гірше від ветеранів цієї служби. В терцентрі працювала її мама, і Віта нерідко допомагала їй. Дівчині подобалося опікуватися старенькими, вона раділа, коли бачила  посмішки на їх обличчях. Мріяла, що колись теж працюватиме тут.
І з часом так воно й сталося. Нині Віта Віталіївна доглядає 16 людей поважного віку, яким без сторонньої допомоги вже не обі­йтися. Дільниця в неї непроста, включає в себе кілька сіл - Шлях, Хворостове, Буцьківку, Золочівське. З весни й до осені виручає власний велосипед. Наїжджає на ньому жінка за день не один десяток кілометрів. Це неабияке полегшення в роботі, хоч за   сезон не раз доводиться міняти камери та  й запчастини теж. Взимку користується різним попутним транспортом. Труднощів вистачає, та все ж підопічні знають - за будь-якої погоди їх Віта обов’язково дістанеться до них, зробить все, що треба. Цінують її за доброту і безвідмовність, за вмілі руки. Кажуть, що вона все робить саме так, як вони хочуть, її не потрібно ні про що просити - сама бачить, до  чого  докласти рук.
 А Віта Віталіївна зізнається, що багато в чому її бабусі - взірець для неї. Ось Ользі Сергіївні Ніхаєвій вже за вісімдесят, їй важко рухатися, а вона все ще сама заготовляє консервацію. Дуже любить це робити та й рецепти знає, що в жодній книзі таких не знайдеш. А Раїса Гаврилівна Стрельченко вражає своїм життєлюбством, вмінням дбати про своє здоров’я. Лікується вона тільки народними методами, ніяких пігулок не вживає. Завжди бадьора, любить читати, особливо Шевченка. Багато добрих слів може знайти Віта Віталіївна й про інших підопічних. До всіх вона ставиться з повагою і любов’ю, про всіх дбає, мов про рідних. А вони лагідно називають її  донечкою.
Я розповів сьогодні лише про двох соціальних робітників терцентру. А їх у нас, таких добрих, щирих, людяних - 63. Тож усіх їх, а  також увесь колектив терцентру від усього серця вітаю з професійним святом, бажаю всім здоров’я та успіхів у нашій такій потрібній людям роботі.

О. ШАПОВАЛ,
директор терцентру.
На знімку: соціальні робітники Т.І. КОРСУН і В.В. СВИНАР.
Фото В. ЄВТУШЕНКО.

Категорія: Без категорії | Переглядів: 245 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: