Головна » 2016 » Січень » 23 » БУЛО Б СМІШНО, ЯКБИ НЕ СУМНО (№ 8 від 23 січня 2016 року)
17:01
БУЛО Б СМІШНО, ЯКБИ НЕ СУМНО (№ 8 від 23 січня 2016 року)

БУЛО Б СМІШНО, ЯКБИ НЕ СУМНО

Ось і зникли в районі назви вулиць, пов’язані із радянським минулим. Але задоволення чи гордості від цього не отримали ні патріотично налаштовані громадяни, ні, тим паче, ті, хто й досі живе минулим. Іронічну посмішку викликають нові Виноградні, Веселі, Сонячні, Вишневі. 
В Огульцях, наприклад, пропонувалися інші варіанти назв вулиць, пов’язані з іменами відомих земляків та історичними традиціями, але мої односельці не підтримали таких замін.
І звинувачувати земляків у байдужості до власної історії чи нелюбові до малої батьківщини не наважуюсь, бо вбачаю глибші причини такої пасивності.
За всі роки незалежності держава практично не займалася національним вихованням громадян. Були і залишаються потуги окремих політичних організацій, діячів культури, освіти  (також окремих), але активної, наступальної інформаційної боротьби за душі людей не велося і не ведеться. Навпаки, ЗМІ, контрольовані в основному далекими від національної ідеї можновладцями, посилили зросійщення, до того ж агресивно, нахраписто; найдоступніші для простих громадян телеканали, наприклад «Інтер», промивають мізки людей негативом, зневірою, російськими серіалами (бо своїх не спромоглися зробити).
В освіті бюрократією і буквоїдством витравлюється креативність, індивідуальність педагогів; не надається інформаційна та методична допомога для виховання національної самосвідомості. А варто згадати мудрі слова Джавахарлала Неру: «Інтелігенція, вихована колонізатором, є основним ворогом власного народу». То ж чи можуть викладачі вузів, учителі, які пройшли радянську школу виховання, посіяти в душах молоді паростки національної ідеї, коли в їх мізках і душах сум’яття та зневіра?
А в якому стані наша культура? Ледве тліє вона у холодних сільських клубах. Ні фінансової, ні активної методичної допомоги працівникам культури не надається. А фарси нібито культурного спрямування, які відбуваються під чергові вибори, не дають громадянам відчуття своєї причетності до історії, культури України, до подій сучасності.
Складається враження, що державні діячі усіх рівнів не вбачають тут проблеми. А хіба побудуєш сильну, квітучу державу без національно зорієнтованого, міцного духом народу? Чому поляки, литовці живуть краще за нас? Бо мають національний гонор, їх державні діячі швидко зорієнтувалися і вибрали свій шлях розвитку.
А нам залишається лише цитувати слова Т. Шевченка:
Чи діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось таки колись.

Ну, а поки що наші люди, стурбовані тарифами, зомбовані полі­тичними аферами, як можуть, так і виживають. Можливо, ці Сонячні, Веселі вулиці – бажання мати хоч трішки сонця та радості, адже багаторічна демагогія про національні пріоритети, не підкріплена конкретними справами, не додає віри в майбутнє. 
Як анекдот можна сприйняти факт, що одна жіночка, захищаючи звичну для неї назву «вулиця Радгоспна», запропонувала сприймати її як похідну від словосполучення «Раді Господу». Було б смішно, якби не було так сумно…


С. Колісник, с. Огульці. 

Від редакції: лист Світлани Колісник ми друкуємо практично без змін, хоча є в ньому окремі моменти, з якими не можемо погодитися. Це, зокрема, і оцінка культосвітній роботі в районі. Всі ми знаємо,  скільки прекрасних художніх  колективів діє на Валківщині - талановитих, самобутніх, які черпають наснагу саме з неміліючої криниці творчих традицій народу. Вони мають  багато  шанувальників, їх знають  і за межами  району. Навіщо ж  перекреслювати  все це?
Та не будемо коментувати листа - при бажанні це можуть зробити читачі. А ми просто друкуємо його - такого гіркого  й небайдужого...

 

 

Категорія: Листи | Переглядів: 281 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: