Головна » 2015 » Жовтень » 20 » БЕЗІМЕННИЙ ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР (№ 87 від 20 жовтня 2015 року)
18:11
БЕЗІМЕННИЙ ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР (№ 87 від 20 жовтня 2015 року)

БЕЗІМЕННИЙ ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР

В одному з номерів «Сільських новин» я прочитала матеріал працівника Валківського краєзнавчого музею Л. Вільхівської «Лікар гарту фронтового» і не змогла не відгукнутися. Йшлося в матеріалі про заслуженого лікаря України С.Д. Посяду. Як, певно, і багато валківчан старшого покоління, я знала цього прекрасного лікаря і непересічну особистість. Він рятував життя і мені, й моїй мамі. Було це в 50-60-х роках минулого століття. Жила наша сім’я без батька (він загинув на війні). Мамі важко було самій ставити нас, трьох дітей, на ноги. Працювала в колгоспі від зорі до зорі, не знаючи спочинку. Там і здоров’я своє залишила.
Двічі рятував її від смерті Семен Дмитрович Посяда, виходжував, повертав до життя. І все це - без ніякої матеріальної вдячності. Та й чим могли ми, діти, на той час віддячити йому? Хіба що - добрим словом і доброю пам’яттю.
Ця пам’ять залишилася  в моїй душі назавжди. Тож коли прочитала в  матеріалі Л. Вільхівської про те, що  могила його не доглянута як слід, заболіла душа. Недавно їздила я в рідне своє  село Старі Валки і заїхала поглянути на могилу лікаря. Я добре знаю, де він похований - на початку Рогозівського кладовища, південніше пам’ятника загиблим воїнам. Стоять там за огорожею дві занедбані могили - С.Д. Посяди та його дружини. Гробничок немає. А на пам’ятнику лікарю ледь можна розгледіти напис. Пройде ще зовсім небагато часу, і від дощів та негоди він зовсім зникне. І стане на Рогозівському  кладовищі на одну безіменну могилу більше. 
Але ж є люди, які пам’ятають цього прекрасного лікаря. Та й  районна лікарня має зберігати пам’ять про заслужених людей, які працювали в цьому закладі охорони здоров’я. Колектив там чималий, тож можна організувати  людей, щоб хоч двічі на рік  приводили в належний стан це поховання.
Чому ж усі ми такі байдужі? Давайте  хоча б напис відновимо. Я готова віддати для цього свою пенсію. Ось тільки  клопотатися про виконання цих робіт не можу - вік і здоров’я не дозволяють.  А так хочеться, щоб  і напис на могилі лікаря було відновлено, і пам’ять про нього залишилася в серцях земляків.
 

З. КОСЕНКО,
ветеран праці.
м. Валки.

 

Переглядів: 205 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: