Головна » 2015 » Червень » 27 » ВІДСТАВКА НАЛИВАЙЧЕНКА: ПРОМІЖНІ ПІДСУМКИ (№ 52/53 від 27 червня 2015 року)
17:00
ВІДСТАВКА НАЛИВАЙЧЕНКА: ПРОМІЖНІ ПІДСУМКИ (№ 52/53 від 27 червня 2015 року)

ВІДСТАВКА НАЛИВАЙЧЕНКА: 
ПРОМІЖНІ ПІДСУМКИ

Історія навколо звільнення Валентина Наливайченка з посади керівника СБУ чудово віддзеркалила деякі, на жаль, не зовсім приємні особливості сучасної внутрішньополітичної ситуації. Йдеться й про справжні стосунки всередині парламентської коаліції, і про специфіку власне кадрової роботи самого Президента. Україна знаходиться ще на початку довгого шляху перетворень, тому головне - вчасно робити висновки з помилок і не повторювати знову і знову одні й ті ж самі помилки.

Почнемо з того, що призначення або звільнення голови СБУ є прерогативою в першу чергу Президента – саме він ініціює хід розгляду цього питання. Роль парламенту, звичайно, не можна зводити до механічного затвердження президентської волі - професійні та інші якості протеже глави держави мають відповідати уявленням народних депутатів про чесноти кандидата. Саме тому вони мають право на зустріч з ним, обговорення на засіданнях фракцій його програми тощо. Але закон виписано таким чином, що першу скрипку в цьому питанні грає все ж таки Президент – як безпосередній керівник силового блоку, в тому числі СБУ.

Зараз навіть не головне, наскільки ефективною була діяльність Наливайченка на чолі СБУ. Були успіхи, були промахи, справа не в тому. Кроки Президента - сам факт його звернення до парламенту за згодою на його звільнення, зустріч з цього приводу з фракцією свого імені - виглядають цілком коректними. Президент продемонстрував намагання слідувати закону в  доволі банальному кадровому питання. Але внаслідок країна фактично на рівному місці отримала кількаденний гучний скандал.

Безумовно, сама по собі кадрова політика Президента, яка вже неодноразово ставала об’єктом критики з боку як опонентів, так і союзників, багато в чому посприяла критичному ставленню частини депутатів і суспільства до цього кадрового рішення. Достатньо пригадати невдалі призначення – Гелетея, Яреми, Кіхтенка – в усіх випадках йшлося про ключові в умовах неоголошеної війни посади. Тому Наливайченко в цьому скандалі апріорі виглядав краще, бо він все ж таки для багатьох був фактично призначенцем Майдану!

Далеко не всі виборці втаємничені в особливості української політики і знають, що насправді Наливайченко пройшов по квоті «УДАРу», який експерти пов’язують з Фірташем-Льовочкіним. Ну, і сама президентська фракція також формувалася не як єдина політсила, а за квотами олігархів.

Ось тому й прийшов нарешті час для Петра Олексійовича пожати  плоди цього становища:  частина депутатів його фракції, головним чином, колишні «ударівці», фактично під­тримала Наливайченка. Довелося вдаватися до додаткових консультацій і обі­цянок – і не всі вони, якщо вірити наявній інформації – відповідають коаліційній угоді. Зокрема, знову нібито піднімається питання обрання мерів великих міст в один тур. «УДАР» і Кличко отримують додаткові бонуси – а чи отримують їх кияни чи львів’яни? Львів’яни згадані не дарма – є інформація, що Андрій Садовий, так само як і Віталій Кличко, побоюється за подальшу власну долю як мера Львова. Саме тому фракція «Самопоміч» також спочатку заявила про незгоду з поданням щодо Наливайченка. Найближчі дні покажуть, наскільки правдивою була ця інформація.

Традиційно власну гру веде найбільша страждалиця за український народ усіх часів Юлія Тимошенко. Їй зараз взагалі важко позаздрити, бо обвинувачення 2011 року – квіточки порівняно з фактами, що відкрилися останніми тижнями. Якщо прем’єр-міністр від імені держави укладає договір з олігархом про відмову (!) держави змінити керівництво (!!) державного ж підприємства, то навіть юристу-початківцю ясно, що та сама улюблена 365-та стаття, за відомим висловом Гліба Жеглова, в неї вже на лобі написана. Ціна питання для держбюджету 5 мільярдів гривень. А кошти за продаж квоти міністра екології олігарху Кадирову-Оніщенку закінчуються. Міністра Шевченка на посаді зберегти навряд чи вдасться,  але це ще півбіди. Бо якщо не вдасться зберегти квоту БЮТ на посаду міністра екології, не виключено, що й пред’яву доведеться отримати з вимогою повернення грошей. Ось і вчепилася, бідолашна, мертвою хваткою у того шустерівського мікрофона… 

Показово, що у боротьбі навколо Наливайченка на його підтримку об’єдналися ЗМІ Фірташа і Коломойського, чого раніше ніколи не було. Скоріше за все, обидва олігархи, у яких нинішній уряд на чолі з Яценюком відбирає неправедно нажиті надприбутки, вирішили разом натиснути на Порошенка, аби зберегти свої активи.

Тепер для Президента вкотре має виникнути питання: хто його справжні політичні союзники, а хто користолюбні попутники. Сьогодні у парламенті є лише одна фракція, лідери якої не мають президентських амбіцій – це «Народний фронт». У «Батьківщині» про посаду глави держави мріє Тимошенко, у «Самопомочі» - Садовий, у Ляшка – сам Ляшко. Не слід забувати, що цілісної фракції БПП сьогодні немає – Президента підтримує лише частина раніше вірних йому нардепів. Тому єдиний шанс Порошенка залишитись при владі хоча б до кінця першої каденції – діяти одним фронтом із Яценюком. Прем’єр колись уже казав, що готовий підставити плече Президентові, і від своїх слів явно не відмовляється. «Народний Фронт» підтримав Президента в питанні відставки голови СБУ практично одностайно і без додаткових вимог.

Щодо бажаючих розгойдати човна у сподіванні половити рибку в каламутній воді дострокових парламентських чи президентських виборів, слід нагадати їм: будь-які дострокові вибори в Україні виграє кандидат Путін В.В. і партія «Єдина Росія». А в такому випадку не варто заздрити навіть  нинішнім членам Опоблоку, не кажучи вже про інших. Бо Сибір великий.   А тюрм, а люду…

Олена Мозгова.

 

Переглядів: 268 | Додав: salal | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: